Звички розмови
Як зазвичай іде розмова
Експериментальний самоопис трьох звичок у звичайній розмові: сказати, що потрібно, лишитися при незгоді і дослухати до кінця. Це не вимір навички і не порада для ситуації, де вам погрожують.

На що дивляться ці запитання
У кожної звички два зворотні твердження. Однакова відповідь на всі дванадцять ставить кожну звичку на 12 із 20, у середню смугу. Вища смуга не означає кращого способу говорити.
—Дванадцять тверджень, по одному. Відповідайте про те, як зазвичай чините.
—Правильної відповіді немає. Можна повернутися.
—Відповіді лишаються в цій вкладці. Нарис з’являється, коли відповіли на всі дванадцять.
Авторський експериментальний набір. Не клінічне вимірювання і не нормований бал.
Перш ніж почати
Що це?
Авторська рефлексія про три звички розмови. Це не опублікований тест асертивності і в нього немає норм.
Як виходить сума?
Кожне твердження рахується від 1 до 5. Зворотне стає 6 мінус відповідь. Чотири твердження складаються в суму від 4 до 20.
Чи скаже це, що казати ворожій людині?
Ні. Приклади речень — для звичайного обміну. Піти, покликати допомогу або змовчати може бути правильним вибором, коли вам погрожують.